Cкарб ватага опришків Олекси Довбуша досі не знайдено – його надійно оберігають мовчазні скелі поблизу с. Бубнище.
Дістатись до «Скель Довбуша» можна потягом (до ст. Сколе), маршрутним транспортом (автобусом. Що їде на Болехів) чи на власному авто. Який би із способів ви не обрали, поїздка виправдає усі ваші сподівання. Адже цьому місцю присвячено чимало легенд, історій і переказів. Наприклад, про дівчину, яка перед нападом ворога увійшла в скелю і сповнила силою свій народ – супостат був поборений. Зрештою, достатньо лише побачити ці місця, адже вони справді розбурхують уяву.
Скелі, схожі на фортечний мур, нависають над лісами. В деяких із них висічені «кімнати» прямокутної форми, на окремих бескидах можна побачити висічені обличчя чи силует лева. Окремі мегаліти мають форму айсбергів і кораблів, за що їм дали відповідні назви. Точної дати і характер їхнього походження не знає ніхто. Відомий український письменник Іван Франко беззаперечно вважав, що люди тут мешкали споконвічно, а на сонові побаченого він написав свого «Захара Беркута».
Окрім естетичної насолоди, скелі в Бубнищі дарують масу задоволення скелелазам і митцям: тут предостатньо цікавих скельних маршрутів, а задля підтримки спортсменів в Бубнище з’їжджаються любителі акустичної і барабанної музики, горлових співів і фаєр-шоу.
